Травматизм під час осінніх канікул
Рівень травматизму, в тому числі дитячого, останнім часом невпинно зростає в усьому світі. Особливе занепокоєння викликає зростання дорожньо-транспортного травматизму, який призводить до зростання дитячої смертності, є однією з причин інвалідності.
У виникненні травм у дітей суттєве значення мають вікові, анатомо-фізіологічні та психологічні особливості дітей, їх фізичний та розумовий розвиток, недостатність життєвого досвіду, підвищений інтерес до пізнання оточуючого світу.
Найменш розповсюджений травматизм серед дітей першого року життя.
Діти дошкільного віку майже постійно знаходяться під наглядом батьків чи вихователів дитячих закладів і рівень травматизму серед них не перевищує 5% від загальної кількості.
А ось діти шкільного віку, отримавши певну самостійність та свободу і не маючи достатнього життєвого досвіду, травмуються значно частіше. При цьому кількість хлопчиків серед травмованих становить 65-70%, що пояснюється їх схильністю до рухливих ігор, активного відпочинку.
За місцем виникнення травми у дітей можна виділити наступні види дитячого травматизму: побутовий, вуличний, шкільний (під час перебування у школі), дорожньо-транспортний та спортивний (під час тренування чи спортивних змагань).
За останні кілька років кількість травм серед дитячого населення України зростає, щорічно збільшуючись на 10% порівняно минулорічними показниками. При цьому в структурі дитячого травматизму перше місце стійко займає вуличний травматизм, він становить 47,2% випадків від загальної кількості травм серед дітей, на другому місці – побутовий травматизм – 36,3%, на третьому місці – спортивні травми, які становлять 9,8%.
Основними причинами дитячого травматизму є:
1. Недостатній контроль за дітьми по дорозі в школу та додому.
2. Незнання Правил дорожнього руху та поведінки на вулиці, навмисне нехтування цими правилами.
3. Ігри на проїжджій частині вулиці.
4. Недостатнє охоплення дітей позашкільною навчально-виховною та розважальною роботою, недостатній контроль за дітьми під час дозвілля.
Профілактика дитячого травматизму – більш соціальна, аніж медична проблема і потребує зусиль багатьох муніципальних та соціальних служб.
Основними методами профілактики дитячого травматизму слід вважати:
1. Посилення нагляду та контролю за дітьми, організація їх дозвілля.
2. Навчання дітей Правилам вуличного руху.
3. Організація місць для дозвілля (ігрові майданчики, дитячі парки)
4. Охоплення дітей молодшого шкільного віку позашкільною виховною роботою (спортивні секції, музичні школи, дитячі гуртки).
5. Підвищення контролю за додержанням водіями Правил дорожнього руху, контроль за станом доріг (стан світлофорів, дорожні розмітки, дорожні знаки).
Вуличний травматизм серед дітей має певну сезонність. Найбільший рівень вуличного травматизму відзначається у період зимових та літніх канікул, коли діти мають більше вільного часу і проводять його на вулиці, частіше за все без нагляду дорослих.
Викликає занепокоєння і значне підвищення шкільного травматизму. Найчастіше травми виникають під час перерв, на уроках фізкультури та праці.
Кількість дорожньо-транспортних травм від загальної кількості незначна, та актуальність їх профілактики зумовлена зростанням кількості та підвищенням складності спричинених пошкоджень. Саме транспортний травматизм частіше за все призводить до смертності та інвалідності дітей, потребує тривалого стаціонарного лікування.
З усіх травм на вулично-транспортну припадає кожна двохсота. Але наслідки їх дуже серйозні. Профілактика цих травм особливо актуальна з 1 вересня та упродовж усього навчального року, коли школярі поспішають до школи.
Найнебезпечніша машина - стояча: дитина вважає, що якщо небезпеки не видно, значить, її немає. Але, виходячи з-за такої машини на проїжджу частину, 63 дитини з 100 потрапили в дорожню пригоду - вони потрапляють під колеса іншої автівки.
Нещасні випадки при їзді на велосипеді є поширеною причиною травматизму серед дітей старшого віку. Таких випадків можна уникнути, якщо родичі і батьки будуть вчити дитину безпечній поведінці при їзді на велосипеді. Дітям потрібно надягати на голову шоломи та інші пристосування для захисту.
При перевезенні дитини в автомобілі, необхідно використовувати спеціальне крісло і ремені безпеки, дитину треба посадити ззаду і справа. Таке розміщення дитини в автомобілі є найбезпечнішим.
Отож, щоб уникнути травмування, необхідно бути уважними і обережними та навчати цьому своїх дітей.
